Відображення психологічних особливостей мовлення у фраземах художнього дискурсу

Abstract

Мета розвідки полягає в тому, щоб диференціювати засоби зображення психологічних особливостей дійових осіб у худож­ніх текстах у процесі мовленнєвої діяльності чи охарактеризу­вати їхню здатність до продукування текстів, репрезентованих соматичним культурним кодом.

Методи дослідження. Вивчення психологічних особли­востей мовлення у фраземах художнього дискурсу здійснено за допомогою теоретичних та психолінгвістичних емпіричних методів.

Результати. У статті описано фраземіку, використану авто­рами художніх творів для відтворення психологічних особли­востей дійових осіб у процесі мовленнєвої діяльності, репре­зентовано стійкі сполучення слів із стрижневими словами язик і зуби, що в одних творах знаходиться на периферії соматичного культурного коду художнього дискурсу, в інших – входять до його центру.

Висновки. Фраземи з домінантою язик репрезентують психологічний стан людини, за якого вона не може з певних причин говорити, втрачає таку здатність. З іншого боку, мо­вець може утримуватися від розмов через властивість свого характеру бути запальним, занадто емоційним, у зв’язку з обачністю, бажанням не розголошувати таємниці. У фразе­міці художнього твору зазвичай відтворено цілий спектр різ­них психологічних станів людини, починаючи від стану, коли мовець під впливом алкоголю стає балакучим, не може стри­мувати себе у розмові через певні причини, і закінчуючи ста­ном, коли учасник спілкування веде несерйозні, беззмістовні розмови, говорить щось незрозуміле, недоречне.

Домінанту зуби мають фразеологізми, об’єднані загаль­ним значенням невиразної розмови. Компонент зуби наяв­ний у висловах із значенням ʻпліткуватиʼ, ʻпоширювати не­приємні чуткиʼ, ʻзамовкнутиʼ.