Мовні засоби оцінності в романі Оґнена Спахіча „Хансенові діти“

Abstract

У статті здійснено аналіз мовних засобів оцінності в ро­мані сучасного чорногорського письменника Оґнена Спа­хіча „Хансенові діти“, перекладеного на українську мову. Оцінність кваліфіковано як універсальну стилістичну кате­горію, яка охоплює різнорівневі мовні одиниці з аксіологіч­ною семантикою і передає позитивне або негативне ставлен­ня мовця до названого предмета, явища, поняття.

Текст роману порушує близьку і зрозумілу для україн­ського й чорногорського народів проблему втрати людськос­ті в умовах тоталітарних систем, іронічне портретування міфу про свободу в демократичних суспільствах. Мовну по­ведінку перекладача твору визначають загальнолюдські цін­ності свободи, що виступають основою мотивації для побу­дови оцінних парадигм ядерних понять: людини, довкілля, тоталітарного устрою, нового світу, які мають виразно негативну психологічну й емоційну конотацію. Раціональна аксіологія виявляється в контекстуальному функціонуванні загальномовних лексичних одиниць.

Позитивнооцінними, емоційними й символічними в тек­сті є загальнолюдські цінності культури та духовності, які об’єднують націю і людство загалом: мистецтво, природа, історія. Оцінювання в перекладному творі відбувається шля­хом уживання мовних одиниць, зареєстрованих у словниках або в пам’яті носіїв мови з погляду їхніх ціннісних орієнти­рів. Аналіз перекладного тексту доводить, що проблема то­талітарної системи має спільне осмислення в чорногорській і українській картинах світу. Одним із визначальних крите­ріїв формування аксіологічної шкали роману є естетична довершеність семантичного, змістового наповнення мовних одиниць – лексем, висловів, фразеологізмів.

Розглянуті аксіологічні парадигми лексичних одиниць, зокрема синонімів, і стилістичних засобів (епітетів, мета­фор, антитез, оксиморонів) засвідчують, що традиційно усталена загальнолюдська аксіологічна шкала впливає на виявлення спільного фонду різних мов і робить художній твір надбанням усього людства.